Сьогодні, аналізуючи розвиток ринку цінних паперів в Україні, ми можемо досить чітко виділити основні етапи його розвитку:
Перший етап: з 1991 р. по 1994 р. Незважаючи на те, що саме у 1991 році було дано законодавчий "старт" розвитку фондового ринку України у зв'язку з прийняттям ключових законів щодо діяльності акціонерних товариств та випуску і обігу цінних паперів (Закони України "Про господарські товариства", "Про цінні папери і фондову біржу"), цей етап характеризується вкрай низькими темпами розвитку фондового ринку. Насамперед, це пов'язано з повільними темпами приватизації, повною відсутністю необхідної інфраструктури, недостатньою правовою урегульованістю питань, пов'язаних з його функціонуванням. Практично був відсутній вторинний ринок цінних паперів. Суттєвим недоліком першого етапу була відсутність системи обліку прав власності на цінні папери. Розпорошеність функцій між різними державними органами щодо регулювання фондового ринку не дозволяла в повній мірі забезпечувати процес його гармонійного розвитку, досягнення цілісності та прозорості, поступового інтегрування у світові фондові ринки.
Другий етап: з 1995 р. по 1999 р. Цей етап характеризується значним кількісним та якісним зростанням фондового ринку України, каталізатором чого можна вважати два моменти: прискорення темпів приватизації та створення державної системи регулювання фондового ринку, насамперед, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, визначення та розподіл повноважень щодо регулювання фондового ринку серед інших державних органів. Законодавчо було визначено принципи та шляхи розвитку ринку цінних паперів - Концепція функціонування та розвитку ринку цінних паперів (1995 р.), Закони України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (1996 р.), "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (1997 р.).
Основними результатами другого етапу розвитку фондового ринку України можна вважати створення дієвої системи нагляду за дотриманням законодавства на ринку цінних паперів, створення системи реєстрації прав власності на цінні папери та системи розкриття інформації про емітентів та професійних учасників ринку цінних паперів. У той же час, незважаючи на значний прогрес у розвитку фондового ринку, залишається цілий ряд невирішених проблем. Серед яких можна виділити: недостатність законодавчого забезпечення, низький технологічний рівень функціонування ринкової інфраструктури, недостатня прозорість діяльності емітентів та професійних учасників фондового ринку, низький рівень корпоративної культури, недостатній рівень знань більшої частини населення з питань фондового ринку.
Третій етап: з 2000 року. Зі зростанням обсягів інвестування в економіку України, необхідністю належного обслуговування інвестиційних процесів та забезпечення належного захисту прав інвесторів, а також у зв'язку зі закінченням масової приватизації фондовий ринок повинен перейти до нового етапу свого розвитку. Тому реалізація Указів Президента України "Про Основні напрями розвитку фондового ринку в Україні у 2000 році", "Про невідкладні заходи щодо прискорення приватизації майна в Україні" дозволила продовжити удосконалення системи захисту прав інвесторів; підвищення ролі державного регулювання ринку цінних паперів; розвиток нормативно-правової бази; розбудова інфраструктури фондового ринку; розвиток системи організованої торгівлі; удосконалення діяльності інститутів спільного інвестування; удосконалення механізмів корпоративного управління. Все це вже сьогодні створює необхідні передумови для подальшого активного розвитку ринку цінних паперів. Для зміцнювання системи державного регулювання фондового ринку необхідно щоб функція контролю за ринком цінних паперів здійснювалася інституцією, незалежною від політичних, урядових, а тим більше - лобістських, тіньових та корумпованих сил.
Стратегічні принципи обов'язково мають утілюватися через конкретні заходи, а саме: прийняття Комплексної програми розвитку фондового ринку на 2001-2005 роки. Запорукою успіху в цьому разі може стати тісна взаємодія органів державного управління та професійних учасників ринку.
Основним напрямом розвитку фондового ринку стає:
- продовження формування сприятливого та внутрішньо узгодженого правового поля функціонування фондового ринку.
У галузі удосконалення базового спеціального законодавства: - необхідно сприяти прийняттю Верховною Радою Закону України "Про акціонерні товариства".
Так, проект нового закону "Про акціонерні товариства" надає більший захист прав акціонерів, насамперед, дрібних. Лише захистивши дрібного акціонера, сьогодні можна поновити довіру до фондового ринку в населення, а також залучити іноземного портфельного інвестора до інвестування до реального сектора. Необхідно сприяти скорішому прийняттю:
Необхідно забезпечити виконання вимог законодавства усіма учасниками фондового ринку.
Інвестор та інші учасники фондового ринку повинні відчувати як захищеність своїх прав, так і реальність своїх обов'язків. Норми законів не повинні бути мертвими, вони повинні постійно підкріплюватися гарантіями їх виконання на практиці.
Для попередження правопорушень на ринку цінних паперів, забезпечення захисту прав акціонерів Комісією проводиться постійна робота з розробки та прийняття ряду законодавчих та нормативних актів.
Ще одним завданням, яке ставить перед собою Комісія, є створення дієвої системи розкриття інформації емітентами цінних паперів.
Тут завдання полягає у поширенні в середовищі емітентів культури розкриття інформації інвестору.
Розкриття інформації не повинно бути лише обов'язковою формальністю. Емітент повинен усвідомити, що публікування проспекту емісії чи надання регулярної звітності, має практичну користь для залучення інвестора.
Тому запровадження Комісією вимог до інформації про випуск цінних паперів та звітності емітентів, які б дали можливість емітенту звернути увагу інвестора на суттєві показники своєї діяльності, має сприяти виникненню добрих традицій та впровадженню сучасних стандартів добровільного та свідомого розкриття інформації.
Одним з першочергових завдань Комісія вважає упорядкування і підвищення ефективності інфраструктури фондового ринку.
Орієнтиром тут повинно стати створення такої системи інфраструктури ринку, за якою операційні ризики було б зменшено до мінімуму.
У цьому напряму слід здійснити такі заходи як:
Для досягнення цієї мети адміністративних заходів недостатньо. Потрібно знайти ті важелі, які б зацікавили емітента та професійного учасника прийти на організаційно-оформлений ринок, запровадити для цього певні стимулюючі заходи.
Слід усунути чинники, які заважають, ускладнюють або затягують процедуру укладання та виконання угод на організаторах торгівлі.
Слід також визначити шляхи стимулювання переходу на випуск цінних паперів у бездокументарній формі.
Важливим завданням є підвищення ролі СРО в регулюванні діяльності відповідних професійних учасників.
В першу чергу, це стосується професійної підготовки фахівців для фондового ринку, встановлення стандартів професійної діяльності та контролю за дотриманням цих стандартів учасниками СРО.
Комісія готова делегувати СРО частину повноважень щодо регулювання ринку цінних паперів. У цьому контексті актуальним є питання про підвищення рівня ресурсного, матеріально-технічного та кадрового забезпечення цих організацій, що дозволить їм ефективно виконувати делеговані функції.
Таким чином, перспективи розвитку ринку цінних паперів повністю залежать від злагодженої роботи усіх державних органів, професійних учасників та саморегулівних організацій щодо подолання наведених вище проблем та реалізації поставлених завдань.