ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ З ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ФОНДОВОГО РИНКУ Л И С Т 07.02.2003 N 1343/18 Про деякі операції з векселями Управління регулювання та розвитку ринку цінних паперів <...> повідомляє. На підставі ст. 16 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі ( 995_009 ), який запроваджений Женевською конвенцією 1930 року (далі - Уніфікований закон), власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Згідно із ст. 43 Уніфікованого закону ( 995_009 ) держатель може використати своє право регресу проти індосаментів, трасанта та інших зобов'язаних осіб у передбачених цією нормою випадках. Всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем. Держатель має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися (ст. 47 Уніфікованого закону ( 995_009 ). Особа, яка прийме переказний вексель і здійснить платіж за ним, може стягнути з інших зобов'язаних перед нею осіб сплачену нею суму, відсотки на вказану суму, а також будь-які витрати, які вона зазнала. Отже, із зобов'язаної особи в будь-якому разі можуть бути стягнуті передбачені Уніфікованим законом ( 995_009 ) суми за векселем. Потрібно зауважити, що ч. 3 ст. 11 Уніфікованого закону ( 995_009 ), на яку Ви посилаєтесь, є диспозитивною нормою. Тобто реіндосування векселя - це не обов'язок, а право платника або векселедавця. Таким чином, вважаємо, що у випадку отримання векселя за індосаментом платником (векселедавцем), зобов'язання за таким векселем припиняються в зв'язку зі збігом боржника і кредитора в одній особі, як це передбачено ст. 219 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ). Начальник управління О.Науменко "Податки та бухгалтерський облік", N 22, 17.03.2003 р.